Переклади з інших мов
Клематис і Троянда
Клематис обплутав альтанку –
Прохолода в полуденну спеку.
Задивляється Він на Троянду,
Краса її – небезпека.
Із ранку й до вечора кружляють
Над ними і бджоли, і оси.
В цей час уже більш не лякають
Життєві відвічні курйози.
До Троянди ніжно прихиливсь,
Зашелестів: «Я твій князь Клематис.
Ти ж – княгиня ненаглядная моя,
Тебе кохаю щиро, і цим щасливий я.
Які прекрасні твої білі квіти
Які ніжні їхні пелюстки,
Блискуча, мов під променем – роса,
Твоя божественна краса!»
Троянда ж біла Клематисові тоді:
«Я на любов твою відповідаю – ні,
Давно відомі почуття мені твої,
Кохай собі, як хочеться, – однаково мені».
І продовжила, гордо насупивши брови:
«Мені не потрібно твоєї любові.
Не для тебе на світі з’явилась я, ні.
Княгиня я, та ти не князь, однак, мені!»
Не відкинувши геть свої мрії,
Він квіти лілові розкрив у надії.
Наперекір усьому її притис – І на шипах
Троянди він… повис.
Зі рваних ран фонтаном кров лилась
І на Трояндині бутони пролилась.
Для білої Троянди світ тьмяніє:
Пелюстка за пелюсткою… все багряніє.
Відтоді вже чимало проминуло літ:
І зим, і весен, радощів і бід.
Він і вона так досі стоять без змін –
На шипах Троянди розп’ятий він.
Мораль? — Яка може бути мораль,
Коли лютий березневу вдягає вуаль,
Коли воєдино злилися і світло, і тьма…
В любові моралі не було й нема.
(переклад з російської Наталія Гумен Біланич та Михайло Біланич)