Переклади з інших мов

Клематис і Троянда 

Клематис обплутав альтанку – 

Прохолода в полуденну спеку.

 Задивляється Він на Троянду, 

Краса її – небезпека. 

Із ранку й до вечора кружляють 

Над ними і бджоли, і оси. 

В цей час уже більш не лякають

Життєві відвічні курйози.

 До Троянди ніжно прихиливсь, 

Зашелестів: «Я твій князь Клематис. 

Ти ж – княгиня ненаглядная моя, 

Тебе кохаю щиро, і цим щасливий я.

 Які прекрасні твої білі квіти 

Які ніжні їхні пелюстки, 

Блискуча, мов під променем – роса, 

Твоя божественна краса!» 

Троянда ж біла Клематисові тоді: 

«Я на любов твою відповідаю – ні,

 Давно відомі почуття мені твої,

 Кохай собі, як хочеться, – однаково мені».

 І продовжила, гордо насупивши брови: 

«Мені не потрібно твоєї любові. 

Не для тебе на світі з’явилась я, ні. 

Княгиня я, та ти не князь, однак, мені!» 

Не відкинувши геть свої мрії, 

Він квіти лілові розкрив у надії.

 Наперекір усьому її притис – І на шипах 

Троянди він… повис. 

Зі рваних ран фонтаном кров лилась 

І на Трояндині бутони пролилась.

 Для білої Троянди світ тьмяніє: 

Пелюстка за пелюсткою… все багряніє. 

Відтоді вже чимало проминуло літ: 

І зим, і весен, радощів і бід. 

Він і вона так досі стоять без змін – 

На шипах Троянди розп’ятий він.

 Мораль? — Яка може бути мораль, 

Коли лютий березневу вдягає вуаль, 

Коли воєдино злилися і світло, і тьма…

 В любові моралі не було й нема.

 (переклад з російської Наталія Гумен Біланич та Михайло Біланич)